Іларіон Макаріопольський — болгарський священнослужитель з Елени, який жив у 1812–1875 роках. Він брав участь у русі за власне церковне управління болгар. На Великдень 1860 року очолив службу в дерев’яному храмі Святого Стефана в Константинополі, нинішньому Стамбулі. Не промовив імені патріарха Кирила VII, поминання якого означало визнання влади церковного глави. Церковна розповідь тлумачить пропуск як відмову від цієї влади. Одна служба не створила незалежну церкву, визнану всіма. Рух тривав до заснування Екзархії 1870 року. Його роль пов’язує богослужіння з питанням управління громадою. У 1872 році призначений митрополитом Тирнова.
Історія Болгарії
