Святий із плиток

У 1909 р. Йордан Господинов, учитель із Преслава, починає розкопки в місцевості Патлейна, на південь від стін старої столиці. У приміщеннях навколо невеликої церкви знаходять плитки з тонкої білої глини, розписані й вкриті поливою. На деяких є літери. Поступово з уламків складається обличчя: чоловік із довгою загостреною бородою, великими очима та круглим німбом навколо голови. На трьох інших плитках збереглися грецькі літери, за якими відновлюють ім’я «Святий Феодор». У каталозі 1997 р. ікону описано як складену приблизно зі ста фрагментів. Її зберігають у Національному археологічному інституті з музеєм при БАН у Софії. Чому святого намалювали на окремих плитках? І чи знаємо ми, хто був художником?

Патлейна — не лише монастир, а й майстерня. Археологи знаходять там басейни, у яких білу глину промивали й відстоювали, та печі для випалювання. Глина місцева, багата на каолін. Плитки формували й випалювали, потім розписували, вкривали поливою і вдруге ставили в піч. Навколо Преслава відомо близько десятка майстерень IX і X ст. Одна з них була біля самої Круглої, або Золотої, церкви, в оздобленні якої поєднувалися різьблений мармур, скляна мозаїка та розписні плитки. Майстри виготовляли облицювання стін, карнизи, інкрустації для підлоги та маленькі ікони. Коли знайшли перші плитки, багато хто вважав їх привезеними з Візантії. Розкопки показали, що їх виготовляли на місці.

Плитки розповідають і про писемність. У 886 р. Борис приймає в Болгарії Климента, Наума та Ангеларія, учнів Кирила й Мефодія, вигнаних із Моравії. За підтримки Бориса та його наступників у Плисці, Преславі й Охриді розвиваються осередки слов’янської книжності. Поступово слов’янська мова входить у богослужіння та книжне життя. У преславських монастирях перекладають із грецької та пишуть нові тексти. На деяких керамічних плитках є церковні тексти, написані кирилицею. Кирилицю пов’язують із діяльністю учнів Кирила й Мефодія в Болгарії наприкінці IX та на початку X ст.; її основою є грецькі великі літери. Хто саме її уклав і в якому осередку, залишається предметом суперечок. Ім’я святого Феодора на нашій іконі, однак, відновлюють за написом грецькою.

У середньовізантійський період шанують двох святих воїнів на ім’я Феодор: Тирона і Стратилата. Зазвичай обох зображують зі зброєю. На збереженій частині наш святий у мантії та без зброї, тому вчені не мають спільної думки, кого з двох зображено. За одним із припущень, художник наслідував давніший зразок із часів, коли шанували лише одного Феодора, якого зображували в цивільному одязі. Походження самої техніки також спірне: Константинополь, мистецтво Сходу чи місцева преславська традиція. Каталог музею Метрополітен 1997 р. називає ікону найдавнішою збереженою монументальною іконою новохрещеної держави. Преслав залишається столицею близько вісімдесяти років. У 971 р. візантійське військо захоплює Преслав. За словами археологині Каті Меламед, тоді було зруйновано і монастир у Патлейні; вона пов’язує кінець преславської розписної кераміки із занепадом міста наприкінці X ст.